БАБА ПАЛАЖКА І БАБА ПАРАСКА

Фразеологізм «Баба Палажка і баба Параска». Персонажі оповідань І. С. Нечуя-Левицького (1838—1918) «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти», «Біда бабі Парасці Гришисі» та «Біда бабі Палажці Солов’їсі». Обидві — обмежені, сварливі, забобонні жінки.

У переносному значенні — язикаті й дурнуваті люди.

Правда, був час, коли Гітлер не мовчав перед німцями «мов скеля», він був охочий до самохвальби, як та баба Палажка. (П. Козланюк, Дурень під потоками) 

БАБА ЯГА

Фразеологізм «Баба Яга». Баба Яга костяна нога — персонаж українських народних казок, відьма, яка іноді допомагає позитивному герою. 
У переносному значенні — злюща й негарна жінка. 

Тоді блакитнить весна дзвональними дзвониками й похмуро костилить баба-яга костяна нога — сива зима... (М. Хвильовий, Сині етюди) 

Тут навіть хуторська Яга, 
Що зранку сварку почала, 
Для мене мила й дорога — 
В якім добрі немає зла? 
(М. Руденко, Хуторець) 

БАГАТО МУДРОСТІ — БАГАТО ПЕЧАЛІ

Фразеологізм «Багато мудрості — багато печалі». У біблійній Книзі Екклезіаста (Проповідника) сказано: «При многості мудрості множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль» (1, 18). 

Отак віддячиться важка тобі робота за всі твої труди, за всі твої літа: помножиш мудрість — клопіт вироста, побільшиш пізнання — побільшає й скорбота. (М. Карпенко, З книги Екклезіяста)

БАГДАДСЬКИЙ ЗЛОДІЙ

Фразеологізм «Багдадський злодій». Персонаж арабських казок «Тисячі й однієї ночі». 

Останні айстри горілиць зайшлися болем, 
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. 
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій, 
І плаче коник серед трав — нема мелодій. 
(Л. Костенко, Осінній день) 

БАЗАРОВ

Фразеологізм «Базаров». Герой роману І. Тургенєва «Батьки й діти» (1862) — представник радикальної різночинної інтелігенції, який гостро полемізує з лібералами-інтелігентами попереднього покоління, висловлюючи свої погляди часом у вульгаризованій формі. 
У переносному значенні — сміливий проповідник нових ідей у ворожому середовищі. 

Це були типи Базарових свого часу, багато сміливіших за його, тільки в романтичних формах — німецьких Базарових, попередивших тургенівського Базарова на сотню років. (І. Нечуй-Левицький, Марія Заньковецька, українська артистка) 

БАЙДА

Фразеологізм «Байда». Князь Михайло Вишневецький на прізвисько Байда наприкінці XVI ст. заснував Запорозьку Січ. Попавши в полон до турків, був страчений у Стамбулі. Про його загибель розповідає народна «Пісня про Байду», де він виступає як символ незламності козацького духу та українського патріотизму. 

А ми ж про це не мали й гадки. 
Сміється Байда з далини: — 
Що, доспівалися, нащадки? 
Зіпхніться перше з мілини. 
(Л. Костенко, Пливли ми ввечері лиманом...) 

БАЛЬЗАКІВСЬКИЙ ВІК

Фразеологізм «Бальзаківський вік». Жартівлива характеристика жінок віком 30-40 років. Вислів виник після виходу в світ роману О. Бальзака «Тридцятилітня жінка» (1831). 

— Вам доводилося чути розмову двох дам бальзаківського віку? (І. Кулик, Записки консула) 

Не цілування по темних скверах, 
Не з мокрих прилавків березовий сік — 
Я ж тепер вся в фешенебельній скверні, 
Котрій наймення — «бальзаківський вік». 
Хоч ти очима всю мене вимуч — 
Хлопчику, хлопчику, це вже не те... 
(О. Забужко, Хлопчику, хлопчику, знято з підрамника...) 

БАЛЬЗАМ НА РАНИ

Фразеологізм «Бальзам на рани». Вислів, очевидно, виник у добу Середньовіччя, коли була поширена віра в магічні ліки, які негайно повертають здоров’я, загоюють рани та ін. 
У переносному значенні — засіб для полегшення важкого стану. 

Хоч, може, не кожен погодиться з думками Нахмана, що власне ті ліки, якими він хоче загоїти рани свого народу, справді матимуть бажані наслідки, але кожен відчує потребу вилити цілючий бальзам на ці рани. (С. Петлюра, Уваги про завдання українського театру) 

Буває слово, як бальзам на рани, 
Буває вірш, немов сигнал в бою... 
Вони прийдуть — грядущих ер Бояни, 
Людські серця й сумління розкують. 
(А. Легіт, Буває образ, наче пісня вічна...) 

БАРОН МЮНХГАУЗЕН

Фразеологізм «Барон Мюнхгаузен». Вислів походить від імені саксонського барона Карла-Фрідріха-Ієроніма фон Мюнхгаузена (1720—1797), автора «Путівника для веселунів» (1781) — збірки оповідань про неймовірні пригоди та фантастичні подорожі. Але особливо популярним це ім’я стало після появи «Оповідань барона Мюнхгаузена про його надзвичайні мандрівки та воєнні пригоди в Росії» (1786) англійського письменника Р. Распе. Того ж року Г. Бюргер переклав цей твір німецькою мовою. К. Іммерман у чотиритомовому романі «Мюнхгаузен» (1838-1839) знову звертається до цього образу. Оповідання про пригоди барона стають улюбленими книжками дітей у різних країнах. 
У переносному значенні — хвалько, веселий брехун, що часто втрачає чуття міри. 

Як хтось казатиме, що Мюнхгаузен — це література, в житті таких не буває, буду рішуче протестувати: наш милий Женя у житті був типовим варіантом цього літературного образу. (І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе) 

БАСАВРЮК

Фразеологізм «Басаврюк». Персонаж «Ночі на Івана Купала» М. Гоголя (1809-1852), втілення нечистої сили, яка підбурює нестійку людину на скоєння тяжких злочинів. 

Як синій мрець, на фосфоричне пнище стрибне, і скрикне, й зникне Басаврюк. Він десь у хащах ще ричить і рище, Але до скарбу не простягне рук. (М . Бажан, Нічні концерти) 

В краї казкові ті — хмільні і бурякові — 
Вернусь колись і я, хай лиш Басаврюкові 
Сплачу усі борги, кредити й векселі. 
(С. Ткаченко, Там, де Південний Буг...)