ВААЛ. ПРИНОСИТИ ЖЕРТВИ ВААЛУ

Фразеологізм «Приносити жертви Ваалу». Ваал — бог неба, сонця, родючості у деяких семітських племен (фінікійців, філістимлян та ін.), якому приносили численні людські жертви. 
Служити Ваалу, приносити йому жертви в сучасній мові означає прагнути матеріальних благ та грубих насолод. 

Хто на світі в честь Ваала 
Віддає красу в наругу; 
Я в душі ховаю тугу За красою ідеалу. 
(М. Вороний, Credo) 

Навіть талановитіші з них (українських письменників) не можуть увільнитись від національного фетишизму і в жертву цьому Ваалу приносять своє співчуття і щиру прихильність до робочого класу. (С. Петлюра, Поет шахтарів) 

ВАВИЛОН

Фразеологізм «Вавилон». Назва стародавнього міста в Месопотамії. В Апокаліпсисі про нього сказано: «Місто велике», що «ярим вином блуду напоїло всі народи» (14, 8). 
Вживається у значенні: місто розкоші й розпусти, повне спокус. 

Одеса, море були першими об’єктами моєї юнацької романтики, в Одесу, цей неповторний південний Вавілон, я був закоханий, в море... (Ю. Смолич, Мої сучасники) 

Таке враження, що він пішов просто по машинах, по різнокольорових лакованих отих залізах — бачимо у віддаленні осяйну його сивину й бліде, з виразом цікавості обличчя, коли він роззирається, знайомо гукаючи комусь «О’кей! о’кей!», хоча який там о’кей у цьому намертво зупиненім залізному Вавілоні... (О. Гончар, Твоя зоря) 

Спробуйте уявити, що за велика нація твориться на північноамериканському континенті, на яких архетипах і традиціях, що вийде з того Вавилону! (І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе) 

ВАВИЛОНСЬКА ВЕЖА

Фразеологізми «Вавилонська вежа» та«Вавилонське стовпотворіння»
Вислови походять з біблійної розповіді про те, як люди намагалися побудувати у Вавилоні вежу, що сягала б неба. Розгніваний таким зухвальством, Бог змішав мови будівників, вони перестали розуміти одне одного, і будівництво — «творення веж (стовпів)» — невдовзі було припинене (Буття, 11, 1-9). 
У переносному значенні «вавилонська вежа» — справа, яку ніколи не буде завершено, «вавилонське стовпотворіння» — хаос, безладдя. 

За межі залежностей, страхів, збентежень, 
за межі умовностей фронту і тилу, 
за межі руїн вавілонської вежі 
і сумнівів, тільки нам двом зрозумілих. 
(О. Крекотень, Я вирватись хочу за будь-які межі...) 

Які б тут не були стовпотворіння, хто б звідки не накочував сюди, а люд був корінний тут, бо коріння в такому ґрунті глибоко сидить. (Л. Костенко, Які б тут не були стовпотворіння...) 

ВАВИЛОНСЬКИЙ ПОЛОН 

Фразеологізм «Вавилонський полон». У Біблії розповідається, що юдеї, бувши у вавилонському полоні, зі сльозами згадували свою батьківщину. 
«Вавилонський полон» — синонім до слів «рабство», «неволя». «Плач на ріках вавилонських» — жаль за чимось безповоротно втраченим. 

По той бік тюремної брами день у день вистоюють чиїсь жінки й матері, ці вічні шукальниці, невтомниці, що ось так, з клунками, босоніж ходять від табору до табору, не минають цієї заклятої Холодної гори, сподіваючись у її невольничому вавілоні віднайти, вигледіти свого. (О. Гончар, Циклон) 

— Славо, — повторював Сідалковський, — у такому стані ви не можете служити взірцем для підростаючих поколінь. Встаньте. Витріть очі рушником і не утворюйте в готелі вавілонських рік. (О. Чорногуз, « Аристократ» із Вапнярки) 

ВАЖКО В НАВЧАННІ, ЛЕГКО В БОЮ

Фразеологізм «Важко в навчанні, легко в бою». Афоризм російського полководця О. Суворова з написаного ним у 1796 р. керівництва для бойової підготовки військ «Наука перемагати». 

— А вам, товариші курсанти, я теж зауважу, — перейшов на серйозний тон комісар, — менше іронії, коли йдеться про солдатську науку. Більше поту в учобі, менше крові в бою, — це не фраза, незабаром ви в цьому переконаєтесь. (О. Гончар, Людина і зброя) 

ВАКХАНАЛІЇ

Фразеологізм «Вакханалії». Так звалися у Греції свята на честь бога рослинності, покровителя виноградарства й виноробства Вакха. У сучасній мові — розгул, пиятика, безладдя. 

Відгомін Гришкиної вакханалії доходив і до траншей і там також викликав невдоволення й обурення. (В. Винниченко, Відродження нації) 

— Вакханалія у вас якась твориться! — повернувся голова комісії тепер уже до директора. (П. Загребельний, З погляду вічності) 

ВАЛААМОВА ОСЛИЦЯ

Фразеологізм «Валаамова ослиця». Вислів походить з біблійної розповіді про Валаама, ослиця якого одного разу заговорила людською мовою, протестуючи проти побоїв: «І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: «Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?» (Числа, 22, 28).
Вживається по відношенню до покірних, мовчазних людей, які раптом починають обурюватися.

Мудрий муж був, хоть ніхто 
В ботокудській тій столиці 
Се не знав, чи був свояк він 
Валаамовій ослиці. 
(І. Франко, Ботокуди) 

Як Вам подобаються останні виступи в Державній Думі в українській справі? Просто «Валаамова ослиця» заговорила і се, до певної міри, як ми маємо відомості, вплив «Украинской Жизни»... (С. Петлюра, Лист до Д. Донцова, 14.VI.1913 р.) 

ВАНДАЛИ

Фразеологізм «Вандали». Східногерманське плем’я вандалів у другій половині II ст. н. е. почало просуватися на південь і нападати на римські володіння. У 453 р. вандали оволоділи Римом і знищили багато творів мистецтва. Звідси вандал — руйнівник культурних цінностей, невіглас. 

Фашистська ніч огорнула Європу, хвиля вандалізму накочується все ближче, на дорогах Київщини валяються трупи, літаки вогнем поливають з неба людей. 
(О. Гончар, Людина і зброя) 

ВАНДЕЯ

Фразеологізм «Вандея». Під час Великої французької революції 1789—1794 рр. основним вогнищем опору революційним перетворенням була провінція Вандея на заході Франції. її опір було придушено з нечуваною жорстокістю. 
Назва Вандеї стала символом кривавої боротьби під консервативними прапорами. 

Хіба не можна без Вандеї? 
Щоб трупом слався шлях в Едем? 
У рай, як на Голгофу, йдем. 
Розперезались Асмодеї. 
(І. Світличний, Фауст покаянний) 

ВАРЯГИ

Фразеологізм «Варяги». За літописним переказом, троє братів зі скандинавського племені варягів (Рюрик, Синеус і Трувор) були запрошені у IX ст. князювати на Русі. 
У переносному значенні: чужі люди, покликані на керівні посади.

А ті, котрі виживуть, ті, що настануть по нас 
(А може, заброди? а може, варяги і зайди?..) — 
Рубіж дев’яностих, — промовлять, — чудовий був час, — 
Й зітхнуть ностальгічно на вид довоєнного слайду... 
(О. Забужко, Слайд на палубі) 

ВЕДМЕЖА ПОСЛУГА

Фразеологізм «Ведмежа послуга». Вислів із байки російського письменника І. Крилова (1769—1844) «Пустельник і ведмідь». Приручений ведмідь, який жив біля печери пустельника, побачив муху, що сіла пустельникові на обличчя, і кинув камінь, щоб її вбити. 
Значення вислову: невміла допомога, яка завдає шкоди. 

Отрутою чортисько промінь маже, 
Аби мені — й останній цей проміжок, — 
Щоб ані світла, ні струмка, ні бростки, 
А тільки плоть — німа, глуха і брезкла, 
Що Ти їй, Боже, — послугу ведмежу, 
Аби душа — ні даху, — ні родини. 
(Е. Андієвська, Трикутний біс — із черевом вельможі...) 

ВЕЖА ЗІ СЛОНОВОЇ КОСТІ

Фразеологізм «Вежа зі слонової кості». Вислів, ужитий французьким критиком і поетом Ш. О. Сент-Бевом (1804—1869) у віршованому посланні 1837 р. Для характеристики творчості поета А. де Віньї: «Таємничий Віньї до настання полудня повертається у свою вежу зі слонової кості». Цей вислів набув поширення серед французьких поетів-романтиків як символ світу мрії, втечі від прози дійсності.
Вживається для характеристики творчості, відірваної від суспільного життя. 

Коли поезія мусить вести за собою маси — вона не може відлежуватись по затишках, тупцяти манівцями чи відсиджуватись у баштах із слонової кістки. (М. Бажан, Вогонь в одежі слова)

Я була переконана, що йому (П. Тичині) незручно в тій офіційній позі, що йому по-справжньому добре лише на самоті, що йому таки потрібна своя «вежа з слонової кості», хоч він обов’язково прорубав би в ній вікна і розчинив їх у світ. (М. Коцюбинська, 3 любов’ю і болем) 

ВЕЛЕС (ВОЛОС)

Фразеологізм «Велес». У слов’янській міфології — бог-покровитель свійських тварин і багатства. Протистояв Перунові — богу князівської дружини, громовержцю.

Сполоханим спомином голос 
Позве у фольклорні часи: 
«Я Волос, а се моя волость — 
Довколишні луки й ліси...» 
(В. Сапон, Волосківці)

ВЕЛИКА ХАРТІЯ ВОЛЬНОСТЕЙ

Фразеологізм «Велика хартія вольностей». Грамота «Magna charta libertatum», якою англійський король Іоанн Безземельний у 1215 р. був змушений визнати обмеження королівської влади на користь феодалів. 
Уживається як урочистий синонім до слова «конституція», а іноді — як іронічна назва великого за обсягом документа.

Що з того, до я розвалю листа, наче Велику хартію, однаково ні до чого толком не допитаюсь, бракує «епістолярного таланту». Однак якщо Вам мої хартії справляють яку приємність, то писатиму частіше. (Леся Українка, Лист до М. Драгоманова, 27.ХП.1891 р.)

І навіть досліджуючи грецьку чи римську історіографію, старі хартії вольності — конституційні свободи Англії чи Швейцарії, історичні пісні, вчений прагнув використати політичний, морально-етичний досвід попередніх епох та інших народів для просвіти українців. (Р. Міщук, Сторінки великого життя) 

ВЕЛИКИЙ ІНКВІЗИТОР

Фразеологізм «Великий інквізитор». «Легенда про великого інквізитора» — один із розділів останнього роману Ф. Достоєвського «Брати Карамазови» (1879—1880). У цьому філософському творі гостро поставлено проблему дотримання християнських заповідей у світі, де панує насильство. Центральна постать твору — неоднозначний образ великого інквізитора, який досі викликає бурхливі дискусії.

Потоп, і трус, і невгамовний вітер — 
Всю вичерпано хресну кров Христа — 
І ген гряде Великий Інквізитор,
І на чолі його палає мста. 
(Є. Маланюк, Прозріння) 

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

Фразеологізм «Великий Льох». Назва містерії Т. Шевченка, написаної у 1645 р. Цей твір — гіркі роздумі поета над сучасним становищем поневоленої України і її майбутнім. Образ Великого Льоху стає у містерії багатозначним символом, що припускає різні тлумачення. 

Невже тобі байдужі наші троси 
І наших ворогів переполох? 
Невже не бачиш, як Великий Льох 
Нам оддає свої скарби-приноси? 
(М. Зеров, Голос) 

Виверта коріння, трупи, мох 
варварства цинічного лопата. 
Що вони тут хочуть розкопати? 
Чи не той Великий Льох? 
Та уже ж копали. Не дістали. 
(І. Жиленко, Тополя) 

ВЕЛИКИЙ ПАН ПОМЕР!

Фразеологізм «Великий Пан помер!». У грецькій міфології Пан — бог лісів, покровитель пастухів, мисливців, рибалок. Історик Плутарх розповідає, що за римського імператора Тіберія (І ст. н. е.) керманич корабля, який плив з Греції в Італію, нібито почув вигук, що лунав з берега: «Помер великий Пан!». За наказом Тіберія ця новина була обнародувана і дала привід до численних тлумачень. Християнські богослови вбачали у вигуку визнання перемоги християнства й занепаду язичництва. Таке тлумачення трапляється й у художній літературі (Ф. Рабле, «Гаргантюа і Пантагрюель»; І. Тургенєв, «Німфи»). 
У переносному вживанні вислів означає смерть видатної людини, кінець епохи.

Оцей самий голос донісся й до нас із малесенької Аркади Вільпре коло Парижа: «Перекажіть там на Україні, що вмер її великий Яан!» Невже ж аж тепер? (І. Франко, Йосиф-Богдан Залеський) 

ВЕЛИКИХ СЛІВ ВЕЛИКА СИЛА

Фразеологізм «Великих слів велика сила». Вислів з поеми Т. Шевченка «І мертвим, і живим...»(1845):

Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли 
Великих слів велику силу, 
Та й більш нічого.

Вживається для характеристики бездіяльних людей, пустопорожніх балакунів. 

Ніколи ті, що б’ються з-за якогось шматка, не скажуть, що вони б’ються саме з-за шматка, а наговорять «великих слів велику силу» — така думка, що нерозумне потомство так зразу Й повірить їм, се звичайний хід історії. (П. Грабовський, Лист до Б. Грінченка, 14.ХП.1901 р.) 

Взагалі, на нашу думку, в статті д. Стешенка є «великих слів велика сила та Й більш нічого». (С. Петлюра, Записки українського наукового товариства в Києві) 

ВЕЛЬЗЕВУЛ

Фразеологізм «Вельзевул». Одно з імен диявола. Первісно вважався повелителем мух, згодом — «князем бісів» і паном пекла, як свідчать згадки про нього в Євангелії: Матв., 10, 25; 12, 24-27; Марк, 3, 22; Лука, 11, 15-19. 

Отак пройду крізь твій великий подив, 
не зачеплюсь об лагідні слова. 
Ти Вельзевул. По душу теж приходив. 
А я не віддала її — й жива. 
(Л. Костенко, Отак пройду крізь твій великий подив...) 

ВЕНЕРА

Фразеологізм «Венера». Венера в римській міфології, Афродіта в грецькій — богиня краси й любові. В образній мові — красуня.

Боюся як ті, що на людях бояться 
Розпусти у чистих картинах фламандців; 
Боюся як ті, що Венеру Мілоську 
Хотять одягти у сорочку з віскози... 
(Р. Третьяков, Три крапки)

— Це вам не клас спудеїв, а запорозька мавка, Венера — тілом, душею — жінка Спарти. 
...Народжуються слова нової пісні. А з солов’їних колін-рулад чи, може, з співу вивільги, мов Афродіта з морської піни, виходить музика, мотив, мелодія. (Вас. Шевчук, Григорій Сковорода)