ВСТАНЬ І ЙДИ!

Фразеологізм «Встань і йди!». За Євангелієм, слова Ісуса Христа після того, як Він вилікував хворого: «Тобі Я наказую: Вставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім» (Марк, 2, ІІ). У переносному значенні — категоричний наказ.

Хто ти, — чи просто свідок прощі удів безпорадних, 
чи неминучим чудом трапив на путь сюди? 
Так по-мужськи незграбно, 
так по-незвичному владно, 
так по-прадавньому просто: 
«Женщино, встань і йди!» 
(М. Бажан, Чотири оповідання про надію) 

ВСЯКОМУ ГОРОДУ НРАВ І ПРАВА

Фразеологізм «Всякому городу нрав і права». Цитата — початковий рядок — з 10-ї пісні зі збірки «Сад божественних песней» (1757—1782) Г. Сковороди: 

Всякому городу нрав і права, 
Всяка імієт свой ум голова, 
Всякому сердцу своя єсть любов, 
Всякому горлу свой єсть вкус каков. 

У цьому творі поет сатирично змальовує тогочасне суспільство й протиставить зажерливості й егоїзму панів і підпанків високі моральні якості людини з народу, в якої «совість, как чистый хрусталь». 
В образному вживанні вислів виражає різноманітність людських інтересів, що стикаються в суспільному житті. 

Всякому городу нрав і права, 
Всяка імієть свой ум голова, 
Всякого прихоті водять за ніс, 
Всякого манить к наживі свій біс... 
(І. Котляревський, Наталка Полтавка) 

ВТРАЧЕНЕ ПОКОЛІННЯ

Фразеологізм «Втрачене покоління». Вислів американської письменниці Г. Стайн (1874—1946) на адресу західних авторів Е. Хемінгуея, В. Фолкнера, Дж. Дос Пассоса, Ф. Фіцджеральда, Е. Ремарка та ін., які виступили на літературну арену після Першої світової війни й були глибоко розчаровані ходом тогочасного суспільного розвитку. 

«Втрачене покоління» батьків, які не змогли здійснити свої творчі потенції, в п’єсі пов’язується з образом Діми — мецената та режисера імпровізованої вистави. (Т. Свербілова, Момент істини в драматургії) 

ВТРАЧЕНИЙ РАЙ

Фразеологізм «Втрачений рай». Вислів пов’язано з біблійною розповіддю про те, як Бог вигнав Адама і Єву з раю після їхнього гріхопадіння. На цю тему англійський письменник Дж. Мільтон (1608—1674) написав поеми «Втрачений рай» і «Повернений рай». 
Вживається як образне позначення предмета туги за минулим. 

Замало у нього (Т. Шевченка) сили, щоб витримати той напад життя, який мусять витримувати всі високі душі; і пісня його відзивається або тихою елегією, плачем за утраченим раєм, або скаргою великою, брутальною скаргою на неправду, часом навіть грубою, цинічною насмішкою над своїм ідеалом. (М. Євшан, Релігія Шевченка) 

Пам’ять Михайлюка обтяжено спогадами про втрачений і тепер недосяжний рай молодості, розтраченої на марну боротьбу. (О. Білий, Нарцис, або Спроба побудови «теорії пошлості») 

ВУЛКАН (ГЕФЕСТ)

Фразеологізм «Вулкан». Вулкан — бог вогню й ковальської майстерності у римській міфології. У грецькій міфології йому відповідав Гефест. 
Образ Вулкана став уособленням внутрішніх сил землі. 

Коли земля устоялась, і море 
Заперлося в могутні береги, 
Ще лиш Вулкан предвічний в неї боре
Нутро й здвигає гори, як стоги. 
(І. Франко, Честь творцеві тварі)