ГАДЕСОВІ ПОЛЯ

Фразеологізм «Гадесові поля». Гадес, або Аїд (у римській міфології — Плутон), — за старогрецькими міфами, володар підземного світу і царства мертвих. Вважався божеством земних надр і родючості. 
Гадесові поля — царство мертвих. За уявленнями греків, воно знаходиться десь на заході, на краю світу (або під землею). 

Родина, слава, молодість, кохання 
Зосталися далеко за морями, 
А я сама на сій чужій чужині, 
Неначе тінь забутої людини, 
Що по Гадесових полях блукає, 
Сумна, бліда, безсила, марна тінь! 
(Леся Українка, Іфігенія в Тавріді) 

ГАМЛЕТ

Фразеологізм «Гамлет». Гамлет — герой однойменної трагедії (1601) В. Шекспіра. Доля Гамлета — трагедія благородної людини, що стикається з торжеством зла в житті. Помста за вбитого батька осмислюється Гамлетом як відплата за узурпацію влади і деспотизм, як встановлення справедливості. Сумніви, що мучать його (гамлетівські питання), мають своїм джерелом пошуки відповідних дійових засобів для досягнення мети. 
Ім’ям Гамлета називають людину, яка в усьому сумнівається, нездатна діяти швидко й рішуче. 

Здавалося б — що натуральнішого могло бути, як одвернути очі од того лиха бездонного... й заплутатися в гамлетовських питаннях, закопатися в безнадійне рефлексування. (С. Єфремов, Історія українського письменства) 

Ми ще поялозимо трохи гамлетівське питання, 
Ми ще пошукаємо ради в курних закамарках книг, 
Ми ще постоїмо трохи на цім острівці останнім — 
Хоча підлога, схитнувшись, уже витікає з-під ніг... 
(О. Забужко, Самогубне дерево) 

ГАННІБАЛОВА (АННІБАЛОВА) ПРИСЯГА

Фразеологізм «Ганнібалова (Аннібалова) присяга». Як розповідає римський історик Полібій (II ст. до н. е.), коли майбутньому карфагенському полководцеві Ганнібалу (Аннібалу, 247—183 до н. е.) сповнилося десять років, батько примусив його заприсягтися завжди бути непримиренним ворогом Риму. Ганнібал додержав присяги, він не раз завдавав римському війську тяжких поразок. Але зазнавши розгрому й переконавшися в неможливості продовжувати боротьбу, Ганнібал покінчив життя самогубством. 
У переносному значенні — рішучість боротися до кінця. 

До світла він (І. Франко) кликав... і склав Ганнібалову присягу раз у раз нехибно йти «на чесне, праве діло». (С. Єфремов, Історія українського письменства) 

О, слава тим, які не піддались 
солодкій грі вабливої сопілки, 
які, — як гордий Ганнібал колись, — 
з смертельним ворогом не склали спілки... 
(Юрій Клен, Прокляті роки) 

ГАРМАТНЕ М’ЯСО

Фразеологізм «Гарматне м’ясо». Найбільш раннім літературним джерелом, у якому зустрічається цей вислів, є політичний памфлет французького письменника Ф. Р. Шатобріана (1768—1848) «Про Бонапарта і Бурбонів», опублікований після вступу військ союзників у Париж у 1814 р. Закликаючи до реставрації династії Бурбонів, Шатобріан детально спиняється на темних сторонах наполеонівського режиму. Він твердить, що призови на військову службу були винятково жорстокі: «Зневага до людського життя і до Франції досягла такого ступеня, що новобранців називали сировиною й гарматним м’ясом». 
Вислів цей, характеризуючи цинічне ставлення до вартості людського життя взагалі, вживається головним чином у значенні: солдати, яких посилає на смерть жорстока влада. 

Так само тягло до православія та білого царя і все поспільство, котре не знало супокою серед козацької завірюхи, а грало ролю гарматного м’яса в руках всіх станів, що були над ним... (П. Грабовський, Лист до Б. Грінченка, 14.ХІІ.1901 р.) 

По-друге, — вони (союзні держави) сподівалися.., що ми їм дамо гарматного м’яса, яким би вони на східному фронті могли годувати свого ненажерливого бога імперіалізму. (В. Винниченко, Відродження нації) 

ГАРПІЇ

Фразеологізм «Гарпії». У грецькій міфології гарпії — архаїчні божества, крилаті напівжінки-напівптахи, жахливі на вигляд. Вони викрадали дітей та людські душі. У міфі про аргонавтів гарпії замучили царя Фінея, забираючи або забруднюючи його їжу. 
У переносному значенні гарпія — лиха жінка, а також зло, що мучить людину, терзає її душу. 

Я самотній стою. 
Наді мною реве хуртовина; 
Зграї гарпій проклятих, 
що рвуться «навіщо», «куди», 
Мою душу жеруть...
Як покинута в лісі дитина, 
Я самотній стою. 
Наді мною реве хуртовина, 
Замітає сліди. 
(М. Вороний, Vaevictis) 

— А що ти робитимеш, коли султан тебе розлюбить через оцю гарпію? (3. Тулуб, Людолови) 

Не озирайсь! Вгніздившись у сідло, 
не потурай, що стежку замело, 
де почет друзів із обличчям гарпій. 
(В. Стус, Вершник)

ҐАУДЕАМУС ІҐІТУР

Фразеологізм «Ґаудеамус іґітур». Цитата з пісні латинською мовою, яку, за переказами, склали студенти Гайдельберзького університету в Німеччині в XIV ст. Музику до неї написав у XV ст. фламандський композитор І. Окенгайм. Ця пісня стала міжнародним університетським гімном. Вона починається словами: «Звеселяймося, поки ми молоді!». 

Gaudeamus igitur juvenes dum sumus! — надто непримушено скрикнув супутник інженера і підсів до Сердюка. (М. Хвильовий, Зав’язка) 

Хоч їхні мрії зниділи у гуркоті пилюг і бур:
Gaudeamus igitur! 
(Б. Бойчук, На балі бувших львівських студентів у Нью-Йорку)

 

ҐВИНТИК

Фразеологізм «Ґвинтик». Улюблена комуністичними вождями метафора людини та її духовної діяльності. В. Ленін у статті «Партійна організація і партійна література» закликав літературу стати «коліщатком і ґвинтиком загально-пролетарської справи», тобто підпорядкуватися наказам партії. Й. Сталін у «Тості за великий російський народ» (1945) хвалив людей-ґвинтиків, які безвідмовно виконували доручені їм справи. 
Вживається у значенні: людина, поневолена бездушною державною машиною. 

Не можна суверенну державу будувати з ґвинтиків, — і не є важливо, які це «ґвинтики», за кого вони — «за Сталіна», чи «за Горбачова», чи «за дядька Тараса» з «Мини Мазайла» Миколи Куліша. (Н. Корнієнко, Українська та російська ментальність: проекція в сучасне) 

Він числивсь ґвинтиком в державі, 
Хоч в грудях людське мав тепло 
І чисте серце, неіржаве, 
Якому зносу не було. 
(М. Василенко, Ґвинтик)

ГЕБА

Фразеологізм «Геба». У грецькій міфології богиня юності, донька Зевса і Гери. У палаці Зевса на Олімпі слугує богам, подаючи їм вино. Стала дружиною Геракла. 
В образній мові виступає як втілення молодості. 

А ввечері — я знаю — знов буде ясне небо, 
Зелено-жовтий захід і місяць-білоріг, 
Твоя сріблиста шата, гіперборейська Гебо, 
Блисне на перехресті заметених доріг. 
(М. Зеров, О, як мене втомили рядки готичних літер...) 

ГЕЄНА ВОГНЕННА

Фразеологізм «Геєна вогненна». У юдеїв і християн — метафорична назва пекла, яка походить від назви долини на південь від Єрусалима, де язичники приносили в жертву дітей. Долина звалася Гінном, а згодом — Тофет. У Біблії про неї сказано: «Приходять дні, говорить Господь, коли не називатимуть більше це місце Тофетом і долиною синів Гінномових, а долиною вбивства» (Єремія, 19, 6). 
У переносному значенні — місце пекельних мук людини. 

М і р і а м : Так слухай же: чи в огняній геєнні, чи в темряві без краю доведеться мені на вік віків з душею пробувати, та радощі моєї не зруйнує сам князь темноти... (Леся Українка, Одержима) 

Талант Григора Тютюнника, як і його творчість, був спонтанним, постійно цькованим і все-таки незацькованим протестом проти дій геєнни огненної суспільної облуди та ідеологічного маразму. (Є. Гуцало, Завжди самостійний, завжди незалежний) 

П’ять днів пізніше обидві ці інституції (штаб і комендатура) несподівано зірвалися в повітря. До цього додалися інші вибухи, почались пожежі і по часі ввесь Хрещатик уявляв геєнну вогненну. (У. Самчук, На коні вороному) 

ГЕКАТОМБА

Фразеологізм «Гекатомба». Жертвоприношення зі ста биків, які відбувалися в Афінах на початку року. У переносному значенні — велика й кривава жертва. 

Так під белькіт і безглуздя джазу, 
Солодко заламуючись вділ, 
Поглинають пристрасть і відразу 
Гекатомби вже бездушних тіл. 
(Є. Маланюк, Кінець початку) 

Вже ми осягнули розумом масштаб репресій, уже задихнулись од жаху й безсилого гніву перед лицем багатомільйонної людської гекатомби, вже навчилися не затинаючись вимовляти слово «тоталітаризм»... (О. Забужко, Література і тоталітаризм)