Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСереда, 18.06.2025, 18:42

Мова янголів - рідна мова!!!

Форма входу
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [11]
Біографії українських письменників, поетів. [98]
Ви зможете знайти життєвий та творчий шлях багатьох укр. письменників, поетів...
Українські казки [17]
Невеличкі, але повчальні казочки для дітей.
Усна народна творчість [0]
пісні, вірші, легенди, балади...
Календарні свята, традиції і обряди. [0]
Все про українські календарні свята та про традиції, звичаї, повязані з ними.
Українські символи. [14]
Верба, калина, рушники, барвінок - все, що являється символом України.
Ваші цікаві статті [7]
Вчитель -вчителю. [0]
Презентації до уроків [0]
Тематичне планування [0]
Конспекти уроків [0]
Тестові завдання [0]
Методична робота [0]
Скарбничка різних матеріалів [0]
Сценарії заходів, свят [0]
Списки класів, підгруп [0]
Конкурси [0]
Мої досягнення [0]
Досягнення наших учнів [0]
Звіти про успішність, якість знань, проходження програми [0]
Посилання на мої матеріали [0]
Книги [0]
Корисні посилання на ресурси Інтернет [0]
Плани -конспекти факультативів з укр.літ. для 8кл. [0]
Конспекти уроків факультативного курсу з української літератури для 8 класу.

Каталог статей

Головна » Статті » Українські казки

Як соловейко чоловіка розуму навчив
Один чоловік піймав соловейка і хотів його з'їсти. Але пташок каже до нього:
— Ні, ти мною не наїсися, чоловіче; краще пусти мене, і я тебе навчу трьох речей, які тобі у великій пригоді стануть.
Той чоловік втішився і пообіцяв відпустити, якщо той добре скаже.
І каже соловейко:
— Ніде того не їж, що не годиться. Ніде того не шкодуй, чого вже не можна повернути. Ніколи річам неподобним не вір.
Почувши це, чоловік пустив соловейка.
А соловейко хотів довідатись, чи навчився той чоловік його ради. Полетів угору і каже до нього:
— О-о-о! Зле зробив, що мене пустив! Якби ти знав, який я скарб у собі маю, ніколи не пустив би мене! Бо в мене є дорога і велика перлина; якби ти її дістав, зараз би багачем зробився.
Почувши те, чоловік дуже засмутився, підскочив угору до соловейка і просив, щоб він повернувся до нього.
Тоді соловейко каже:
— Тепер я пізнав, що ти дурний чоловік. Все, що я тебе вчив, пішло марно. І шкодуєш за тим, що вже не може повернутись. Неподібній речі ти повірив! Дивися, який я маленький. Де ж у мені може вміститися велика перлина?!
Та й полетів собі.
Категорія: Українські казки | Додав: Лада (27.03.2013)
Переглядів: 668 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Годинник
Погодний інформер
Опрос
Як вам дизайн?
Всього відповідей: 85
Міні-чат
200
Статистика сайту
Всего чел. на сайте: 49
Новых за месяц: 0
Новых за неделю: 0
Новых вчера: 0
Новых сегодня: 0
Счетчики
Онлайн лист
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2025
Безкоштовний хостинг uCoz