Категорії розділу |
---|
Мої статті
[11]
|
Біографії українських письменників, поетів.
[98]
Ви зможете знайти життєвий та творчий шлях багатьох укр. письменників, поетів...
|
Українські казки
[17]
Невеличкі, але повчальні казочки для дітей.
|
Усна народна творчість
[0]
пісні, вірші, легенди, балади...
|
Календарні свята, традиції і обряди.
[0]
Все про українські календарні свята та про традиції, звичаї, повязані з ними.
|
Українські символи.
[14]
Верба, калина, рушники, барвінок - все, що являється символом України.
|
Ваші цікаві статті
[7]
|
Вчитель -вчителю.
[0]
|
Презентації до уроків
[0]
|
Тематичне планування
[0]
|
Конспекти уроків
[0]
|
Тестові завдання
[0]
|
Методична робота
[0]
|
Скарбничка різних матеріалів
[0]
|
Сценарії заходів, свят
[0]
|
Списки класів, підгруп
[0]
|
Конкурси
[0]
|
Мої досягнення
[0]
|
Досягнення наших учнів
[0]
|
Звіти про успішність, якість знань, проходження програми
[0]
|
Посилання на мої матеріали
[0]
|
Книги
[0]
|
Корисні посилання на ресурси Інтернет
[0]
|
Плани -конспекти факультативів з укр.літ. для 8кл.
[0]
Конспекти уроків факультативного курсу з української літератури для 8 класу.
|
|
|
Каталог статей
Як соловейко чоловіка розуму навчив
Один чоловік піймав соловейка і хотів його з'їсти. Але пташок каже до нього: — Ні, ти мною не наїсися, чоловіче; краще пусти мене, і я тебе навчу трьох речей, які тобі у великій пригоді стануть. Той чоловік втішився і пообіцяв відпустити, якщо той добре скаже. І каже соловейко: — Ніде того не їж, що не годиться. Ніде того не шкодуй, чого вже не можна повернути. Ніколи річам неподобним не вір. Почувши це, чоловік пустив соловейка. А соловейко хотів довідатись, чи навчився той чоловік його ради. Полетів угору і каже до нього: — О-о-о! Зле зробив, що мене пустив! Якби ти знав, який я скарб у собі маю, ніколи не пустив би мене! Бо в мене є дорога і велика перлина; якби ти її дістав, зараз би багачем зробився. Почувши те, чоловік дуже засмутився, підскочив угору до соловейка і просив, щоб він повернувся до нього. Тоді соловейко каже: — Тепер я пізнав, що ти дурний чоловік. Все, що я тебе вчив, пішло марно. І шкодуєш за тим, що вже не може повернутись. Неподібній речі ти повірив! Дивися, який я маленький. Де ж у мені може вміститися велика перлина?! Та й полетів собі.
|
Категорія: Українські казки | Додав: Лада (27.03.2013)
|
Переглядів: 668
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
|